КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК ГАЛУЗЬ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ
Розглядаючи тему криміналістичного документознавства, потрібно розуміти, що термін «криміналістичне документознавство» означає систему знань, що поєднує в собі здобутки науки документознавства та криміналістичної техніки. Даний «симбіоз» пояснюється тим, що документи можуть бути важливими джерелами доказів, адже вони відображають певні сліди злочинної діяльності або містять інші фактичні дані, які мають значення для кримінальних справ. Тому доцільно розглянути ці два напрямки окремо.
Термін «документознавство» є багатоаспектним та може стосуватися різних сторін документа, тому усталеного трактування даного поняття на сьогодні не існує. Частіше за все під даним поняттям розуміють науку про документ, що вивчає закономірності створення та функціонування документів [17, с. 19].
Стосовно визначення поняття «криміналістична техніка» практично всі науковці притримуються однакових думок, визначаючи, що це розділ криміналістики, який є системою теоретичних положень, принципів і заснованих на них технічних засобів та методів, що застосовуються для збирання обробки, дослідження та подання криміналістичної інформації при розслідуванні та попередженні злочинів [65, с. 65; 6, с. 102; 45, с. 52; 34, с. 57].
Документознавство як окрема наука має важливе значення для криміналістичного документознавства, адже вона вивчає властивості та ознаки документів, досліджує документи зі сторони їх функціонального призначення, тобто створює «п
Отже, криміналістичне документознавство – це галузь криміналістичної техніки, в якій вивчаються основи письма і почерку, технології виготовлення документів, печаток і штампів та способи їх підробки, розробляються наукові основи виявлення, експертного дослідження й використання інформації, що міститься в документах, при розслідуванні злочинів [35, с. 211]. Дане визначення, на сьогоднішній день, є сталим та підтримується більшістю науковців [38, с. 12; 36, с. 172-173; 41, с. 5].
Криміналістичне документознавство, будучи вагомим розділом криміналістичної техніки, сформувало власний предмет дослідження. В теорії під поняттям «предмет» прийнято розуміти те, на що спрямована пізнавальна, творча, практична діяльність кого-, чого-небудь [10, с. 1104]. В нашому випадку це діяльність науковців та (або) працівників правоохоронних органів, спрямована на дослідження документів, з метою виявлення в них кримінально-значущої інформації.
Що стосується конкретного визначення предмета криміналістичного документознавства, то думки науковців дещо різняться.
Так, авторський колектив В.В. Бірюков, В.В. Коваленко та інші під предметом криміналістичного документознавства розуміють закономірності, що проявляються при складанні різноманітних документів; формування почерку, письма та вплив на них різноманітних обставин; пов'язані з дією різноманітних речовин на носій і зміст документа; пов'язані з виявленням таких дій тощо [38, с. 12].
У свою чергу І.І. Когутич предметом криміналістичного документознавства вважає вивчення закономірностей щодо виготовлення та функціонування різноманітних документів, які потрапили до сфери кримінального судочинства [28, с. 127].
Виходячи з того, що головним об’єктом криміналістичного документознавства є документ (речовий доказ, який потребує низки криміналістичних процедур) і визначаючи предмет криміналістичного документознавства, на нашу думку, слід розуміти систему, складові якої тісно взаємопов’язані та регламентують процеси збирання (виявлення, фіксації, вилучення, зберігання); дослідження (авторо-, почеркознавчі та техніко-криміналістичні); їх оцінки та використання документів-доказів, у ході кримінальних проваджень.
Криміналістичне документознавство являє собою систему, тобто структуру, що становить єдність закономірно розміщених і функціонуючих частин [67, с. 430]. Такими частинами для криміналістичного документознавства є його окремі розділи: 1) загальні положення криміналістичного документознавства; 2) криміналістичне авторознавство; 3) криміналістичне почеркознавство; 4) техніко-криміналістичне дослідження документів [38, с. 13].
Загальні положення криміналістичного документознавства включають положення щодо виникнення писемності, загальну характеристику документів, передумови виникнення криміналістичного документознавства та інші питання загального характеру.
Криміналістичне авторознавство (криміналістичне дослідження рукописів) вивчає зміст текстів, написаних від руки чи за допомогою друкувальної техніки, з метою встановлення їх автора.
Криміналістичне почеркознавство (криміналістичне дослідження рукописних текстів) досліджує індивідуальні манери письма (почерк), ознаки почерку та його залежність від статті, віку, стану тощо, з метою встановлення виконавця рукописного тексту.
Техніко-криміналістичне дослідження документів – це найбільший за обсягом розділ криміналістичного документознавства, в якому досліджуються документи на предмет методу та способу їх виготовлення; способи сучасного друку та технічні прилади, які для цього використовуються; ознаки та способи підробки документів та їх реквізитів; речовини, які використовують для друку чи внесення змін в документи. Також особливими об’єктами дослідження, даного розділу, являються грошові знаки, штампи, печатки, пластикові картки.
Тобто, як ми бачимо, система криміналістичного документознавства складається з 4 розділів, хоча такий поділ підтримують не всі науковці. Так, у працях різних авторів виділяється 3 розділи (авторо, -почеркознавство та техніко-криміналістичне дослідження документів) [34, с. 153; 36, с. 174]. На нашу думку, доцільніше виділяти 4 розділи, оскільки такий поділ дає змогу більш повно охарактеризувати поле зору криміналістичного документознавства.
Усі розділи криміналістичного документознавства тісно взаємопов’язні, хоча кожен з них є одночасно самостійним напрямком. Така особливість пояснюється тим, що виявлений документ, як приклад, може потребувати комплексного дослідження, найчастіше таке трапляється, коли потрібно дослідити бланк-документ у якому можуть бути рукописний та друкований текст, підпис, печатка тощо, зрозуміло, що підробити можна будь-яку частину документа, тому в такому випадку застосовують комплексний підхід.
Основна мета криміналістичного документознавства полягає в тому, щоб надавати постійну допомогу правоохоронним органам у забезпеченні швидкого і повного розкриття злочинів пов’язаних з документами.
Відповідно, базове завдання криміналістичного документознавства полягає в науковому обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо виявлення, фіксації, збереження й дослідження інформації, яка міститься в документах.
Всі інші завдання, котрі розв'язує криміналістичне документознавство, можна поділити на 3 групи:
1) встановлення ознак і властивостей виконавця й автора текстового змісту документа: статі, віку, психічного та фізичного стану, інтелектуального розвитку, району мешкання (за діалектом), професійних та інших навичок.
2) визначення природи, якісного складу, групової належності, а іноді й місця та часу виготовлення матеріалів документа (папір, барвники, сургуч, клей та ін.), встановлення засобів, умов і способів виготовлення (підробки) документа чи певних його реквізитів (підписів, відбитків печаток, штампів), виявлення невидимих та малопомітних записів, текстів на обвуглених і спопелілих документах, навичок (зокрема й професійних) осіб, які виготовили або підробили документ, тощо.
3) ототожнення автора та виконавця документа (за писемним мовленням і почерком); друкарської машинки (за машинописним текстом); розмножувальної техніки (за текстами, отриманими з її використанням); печаток і штампів (за їхніми відбитками) та ін. [38, с. 15].
Третя група завдань, за своєю природою, на відміну від перших двох, є ідентифікаційною, адже має за мету розпізнати конкретного автора чи (та) виконавця.
У свою чергу почерко-, авторознавство та техніко-криміналістичне дослідження документів мають свої конкретні (спеціальні) завдання ідентифікаційного та діагностичного характеру.
Таким чином можна зробити висновок, що, головна суть криміналістичного документознавства – вивчення та дослідження інформації, яку несе документ та самого документа для подальшого вирішення кримінальної справи. Цей аспект є досить суттєвим, адже за результатами таких досліджень розробляються (створюються) методичні комплекси, рекомендації, автоматизовані інформаційно-пошукові системи (АІПС) чи окремі криміналістичні обліки, які спрощують практичну діяльність працівників правоохоронних органів.
Комментарии
Отправить комментарий