Сучасний стан та перспективи розвитку криміналістичного документознавства
На нашу думку, сучасний стан криміналістичного документознавства, мабуть як і будь-якої частини криміналістики чи будь-якої іншої науки, можна охарактеризувати декількома словами – стрімкий науково-технічний прогрес та впровадження його здобутків; шліфування загальнотеоретичних аспектів як криміналістичного документознавства, так і всієї криміналістики; диференціація криміналістичних знань; розробка нових та корегування старих методик; підготовка нового та сучасного покоління професіоналів у сфері документознавства та й в цілому криміналістики.
На сьогодні можна говорити про мінливість криміналістики, а разом з цим і про мінливість її складових частин. Оскільки продовжуються дослідження усіх системних елементів криміналістики: теоретичної частини, криміналістичної техніки, тактики та методики. Криміналістичні знання якісно змінилися, почали вдосконалюватися і поглиблюватися у зв’язку зі зміною предмета криміналістики, переглядом і розвитком деяких базових концепцій, принципів і оцінок [33, с. 21-25].
Мінливість криміналістики, на думку видатного українського криміналіста В.Ю. Шепітька, пов’язана із науково-технічним прогресом сучасного суспільства. Відповідно до цього він зазначає, що: «Інформатизація соціального середовища зумовила «технологізацію» криміналістики, розробку і впровадження інформаційних, цифрових, телекомунікаційних технологій. Інформаційні технології – нова категорія криміналістики, яка претендує на належне місце в її структурі» [71, с. 56-57]. З такою думкою тяжко не погодитися, адже й справді науково-технічний прогрес зумовлює «еволюціонування» криміналістики, яке відбувається, в першу чергу, через п
Такі фактори породжують ряд дискусій серед криміналістів, зокрема щодо системи криміналістики та можливості її зміни (розширення, приєднання та виокремлення нових розділів). Як приклад, деякі автори підручників з криміналістики в системі криміналістики виділяють 5 розділів: загальна теорія криміналістики; криміналістична техніка; криміналістична експертиза; криміналістична тактика; криміналістична методика [30, с. 3]. Тобто як бачимо новим розділом в даному переліку є «криміналістична експертиза», зрозуміло, що даний поділ не позбавлений логіки та має право на існування. Але такий розподіл суттєво стосується криміналістичного документознавства, яке в свої структурі має три види експертиз (печерку, авторознавчу та техніко-криміналістичну) і виходить так, що відбувається виокремлення документознавства із «криміналістичної техніки» в окремий розділ присвячений лише експертизам. В такому випадку виникає питання «як бути із окремими положеннями, які опосередковано або взагалі не стосуються експертиз?», маються на увазі положення, які мають практичне значення як для працівників правоохоронної сфери так і суду, які також використовують надбання криміналістичного документознавства для проведення досліджень, адже не завжди потрібна експертиза, щоб визначити підроблений документ чи ні. Криміналістичне документознавство це система знань, а не система окремо зібраних положень і тому вона має перебувати в цілісності.
Стосовно даного питання у свій час висловлювався і Р.С. Белкін, на його думку, самостійного розділу «криміналістичних експертиз» в криміналістиці не може бути, оскільки процесуальними проблемами цього інституту вона взагалі не повинна займатися, а розробка її змістовної сторони – експертних методик – є функціями галузей криміналістичної техніки [5, с. 43].
Аналізуючи питання сьогодення, можна констатувати, що важливим напрямом розвитку криміналістичного документознавства на сучасному етапі виступає адаптація його досягнень до умов діяльності правоохоронців та інших суб’єктів криміналістики. Оскільки коло носіїв інформації, а також засобів її кодування та фіксації значно збільшилося, а разом з цим збільшилося і поле для «діяльності» злочинців, які також уміло використовують ці надбання для власної вигоди. Все це означає, що для дослідження документів в сучасних умовах необхідним є використання комп’ютерів та комп’ютерної техніки, знань інформатики та техніки в цілому. Тобто, необхідні знання для документальних досліджень, виходять за рамки «традиційного» документознавства, а отже перед криміналістичним документознавством виникають нові завдання з розробки передових методик, інструкцій, рекомендацій, а також методів підготовки фахівців.
Як зазначалося у попередніх розділах, базове завдання криміналістичного документознавства полягає в науковому обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо виявлення, фіксації, збереження й дослідження інформації, яка міститься в документах. Такі розробки були б неможливі без експертно-криміналістичних установ.
Нині в Україні функціонує широка мережа експертно-криміналістичних установ (як державних так і приватних) це пов’язано, в першу чергу, з диференціацією криміналістичних знань. Відповідно до цього професор Н.І. Клименко зазначає: «Диференціація та спеціалізація криміналістичних знань, які викликані внутрішніми закономірностями самої науки, сприяли створенню багатьох спеціалізованих криміналістичних судово-експертних установ, методологічним забезпеченням цих процесів стала розробка необхідних аргументів, понять, класифікацій і формування нових методик розслідування окремих видів злочинів», в тому числі й пов’язаних з документообігом [27, с. 30].
Так, згідно ЗУ «Про судову експертизу» до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України; науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України [64]. Тож коротко розглянемо експертні установи, які мають відношення до криміналістичного документознавства.
В системі МВС України функціонує 25 експертних криміналістичних підрозділів, а центральною експертною установою є Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр у м. Києві [59]. В даному центрі, при лабораторії криміналістичних видів досліджень, функціонує відділ технічного дослідження документів, досліджень у сфері інтелектуальної власності, почеркознавчих досліджень та обліків, що займається дослідженням документів, а також у відділі ведуться обліки підроблених та справжніх грошових знаків, бланків документів, цінних паперів та пластикових платіжних карток, використання яких сприяє встановленню підробки та ознак спільності їх походження за способом і технологією виготовлення.
У системі Державної прикордонної служби України також є науково-дослідні установи, а саме Головний експертно-криміналістичний центр ДПС України. Призначення установи – проведення судової експертизи та експертних досліджень паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України, з метою запобігання, виявлення та розслідування кримінальних та інших правопорушень шляхом застосування експертно-криміналістичних засобів [58].
Державна фіскальна служба також провадить дослідження і експертну діяльність, але у податковій та митній сферах. В її структурі функціонує Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень, яка підпорядковується Департаменту податкових та митних експертиз. Основними завданнями спеціалізованої лабораторії є проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у податковій та митній сферах [60]. Лабораторія здійснює усі види криміналістичних експертиз, в тому числі й авторознавчі, почеркознавчі та технічні експертизи документів.
Експертними підрозділами СБ України є: Центр судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз; відокремлені експертні підрозділи (зональні експертні сектори та експертні сектори) Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз у регіональних органах. інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України є державною спеціалізованою експертною установою, яка виконує функції експертної служби СБУ [55]. У цих експертних підрозділах проводять почеркознавчі, авторознавчі та технічні експертизи документів.
Окрім того Міністерство юстиції України в своїй системі має Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності та 7 науково-дослідних інститутів судових експертиз: Київський, Харківський, Одеський, Львівський, Дніпропетровський, Донецький та Кримський (останні два не функціонують, оскільки знаходяться на тимчасово окупованій території), які також проводять почеркознавчі, авторознавчі та технічні експертизи документів.
Важливим напрямком діяльності експертної служби МВС України та науково-дослідних інститутів Міністерства юстиції є міжнародне співробітництво та налагодження тісних взаємостосунків з аналогічними підрозділами за кордоном, що дає змогу переймати іноземний досвід та підвищувати власну кваліфікацію, в тому числі і з питань криміналістичного документознавства. На сьогоднішній день Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр та Київський науково-дослідний інститут судових експертиз є постійним членом (permanent member-representatives) Європейської мережі криміналістичних наукових установ (ENFSI), членами якої є 67 провідні криміналістичні лабораторії з 36 країн Європи [1].
Отже, можна зробити висновок, що криміналістичне документознавство це цілісна система знань, покликана надавати допомогу у боротьбі зі злочинністю. Її «здорове» функціонування має значення для всієї науки криміналістики, оскільки даний напрямок, відповідно до потреб, узагальнює здобутки природничих та технічних наук, слідчої та судової практики та розробляє методики виявлення, дослідження, оцінки та використання інформації, що міститься в різноманітних документах, які потрапили до сфери кримінального судочинства в процесі розслідування, що дозволяє реалізовувати більшість завдань криміналістики.
Криміналістичне документознавство пройшло довгий історичний шлях, продемонструвавши свою необхідність у всі історичні періоди і не втратило свою актуальність і нині. Генезиз криміналістичного документознавства доводить, що документи завжди були важливим об’єктом як повсякденного життя так і об’єктом злочинних посягань, що закономірно і в наш час.
Можна сказати, що галузь криміналістичного документознавства перебуває у сприятливому становищі для подальшого розвитку, хоча й має проблеми, які потребують вирішення.
Варто відмітити, що стрімкий розвиток науки та техніки багато в чому полегшує роботу працівникам правоохоронних органів та експертам, адже з кожним роком збільшується рівень автоматизації і спеціальна комп’ютеризована техніка виконує все більше роботи, яку раніше виконували «ручним способом».
Як приклад, на даний момент розроблені методики встановлення відносної давності та продовжуються пошуки встановлення абсолютної давності виготовлення документа, розробляються методики-алгоритми дослідження об’єктів техніко-криміналістичного дослідження документів за допомогою комп’ютерної програми «Adobe Photoshop».
Але жодна експертна методика не передбачає стовідсоткової автоматизації, тому використання спеціального обладнання не виключає важливість інтелектуальних та творчих підходів експертів. Звідси випливає, що подальший вектор розвитку криміналістичного документознавства має бути гармонійним і спрямованим як на розробку передового обладнання, так і на вдосконалення існуючих методик.
Комментарии
Отправить комментарий